“Наше головне завдання — перемогти росіян і звільнити область”: голова Луганщини Артем Лисогор

12 квітня Президент України призначив на посаду голови Луганської обласної військової адміністрації  Артема Лисогора. Він родом з Дніпра, а до призначення був заступником начальника Головного управління Нацполіції Житомирської області. З жовтня 2021 до червня 2022 Артем Володимирович був відряджений на схід України, де зустрів повномасштабну російську навалу та брав участь в обороні Луганщини.  

В інтерв’ю журналісту “Трибуну” Артем Лисогор розповів яким бачить майбутнє Луганщини, як зробити область привабливою та що планує робити влада при подальшому звільненні української землі.

 Розкажіть трохи про себе. Де ви навчалися? Чим займалися до призначення на посаду?

Закінчив я Національний університет внутрішніх справ, за фахом юрист. В правоохоронній системі на різних посадах працював з 2000 року. Це були слідчі підрозділи, підрозділи бойової та спеціальної підготовки, професійної підготовки. З початком війни у 2014 служив у полку “Дніпро-1”, а потім, за пропозицією керівництва, поїхав на Житомирщину, працював заступником начальника поліції з громадської безпеки. З 2021 був заступником командувача Операцією об’єднаних сил, приймав участь в обороні Луганської області.  

Де ви зустріли ранок 24 лютого 2022 та чим займалися у перші дні російського вторгнення?

Вже 21 лютого ми знаходилися у місті Щастя, туди я був відправлений керівництвом як представник Штабу Операції об’єднаних сил. 24 числа з підрозділом “Луганськ-1”, з десантниками та прикордонниками ми зустріли ворога і його спроби потужного прориву, намагалися утримати місто. В той день о першій годині ночі почався обстріл, о третій - спроби противника перетнути лінію розмежування в районі Щастя і Станиці Луганської.

Згодом ми перемістилися до оборони населених пунктів довкола Сєвєродонецька. Крім того, що я здійснював керівництво підрозділами, які стояли на захисті Луганщині та Донеччини, майже весь час я перебував на території Луганської області. Це були Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне.   

Якою ви тоді побачили Луганщину?

Тоді я бачив квітучу область. Але що можуть зробити росіяни з будь-якою територією, що розвивається? Знищити все, що було. Якихось ідей з налагодження життя на Луганщині у них немає й досі. Тільки знищення, тільки руйнація того, що будувалося в Україні десятиліттями. На жаль, сьогодні багато важливих для Луганщини об’єктів потребують повного відновлення.  

З якими викликами ви стикались в ті дні?  

Основною в той час була контрдиверсійна робота, поліція виявляла прихильників “руського міру” та намагалася не допускати розвитку криміногенної ситуації в області. Це було дуже великою проблемою, коли при переміщенні наших військ дані одразу ж “зливались” ворогу, тому це питання було потрібно нагально вирішувати та налагоджувати взаємодію між Збройними силами, прикордонниками, поліцією та іншими структурами, які були залучені до оборони.

Що найбільш вразило вас в той час на Луганщині?

Згуртованість людей під час ліквідації тієї чи іншої проблеми, проукраїнська налаштованість значної кількості населення. Навіть в Щасті ми бачили, що люди зібрались та усі разом виїжджали з міста під час того, як ворог йшов в місто з усіх сторін. Я бачив як люди у важких обставинах діяли врівноважено та підтримували один одного.  

Ви були здивовані коли Президент України призначив вас головою Луганської ОВА?   

Я вважаю, що будь-яка посада вимагає від людини самовіддачі, тому в мене не було здивування чи радості. Було сприйняття того обсягу роботи та завдань, які треба виконувати працюючи головою області.  

У чому бачите своє головне завдання на сьогоднішній день?

На першому плані зараз підтримка внутрішньо переміщених осіб. Це саме те, чим ми зараз активно займаємось. Вважаю, що треба розгорнути роботу більшої кількості хабів, щоб вони займалися не тільки видачею гуманітарної допомоги, а й надавали послуги в соціальній сфері, забезпечити функціонування ЦНАПів. Також ведуться перемовини з міністерством внутрішніх справ по організації там представництв сервісних центрів. Зараз треба робити все можливе, щоб не втратити фаховий потенціал області. Щоб люди були при роботі, щоб одразу після звільнення ми могли надавати всю необхідну допомогу громадянам, які повернуться додому. Нам треба зробити так, щоб люди могли приїхати та одразу мати доступ до необхідних послуг.

Зараз створена Гвардія Наступу, але, на мій погляд, нам необхідна ще й Гвардія військово-цивільних адміністрацій з чітко визначеним персоналом та майном, яке потрібно для первинної організації роботи та координації всіх сил, які будуть відновлювати Луганщину. Тому і ставлю собі одним із завдань формування дуже потужної команди на Луганщині, як в обласній, так і в місцевих військових адміністраціях. Те саме стосується  інших галузей, які є в підпорядкуванні: освіти, медицини та іншого.

Також ще одним з завдань на сьогоднішній день є налагодження взаємодії з військовими та силами оборони, тому що для того, щоб відновлювати область, її потрібно спочатку звільнити. Зараз це наше головне завдання: перемогти росіян і звільнити Луганщину.

Яким для вас був перший місяць на посаді?

Я звик працювати в посиленому режимі, але зараз передо мною стоїть, звичайно, більше викликів. Був і певний етап знайомства з колективом, зі станом справ, треба було отримати повне розуміння проблематики. Зараз ми кожен день на роботі, працюємо на благо мешканців Луганщини.

Як можете зараз оцінити загальну ситуацію у Луганському регіоні?

Ситуація жахлива, майже весь регіон захоплений.  Ми маємо лише ряд населених пунктів під контролем України, і допомога громадянам на цих територіях надається постійно. Поки ми напрацьовуємо стратегію та алгоритм роботи з міжнародними партнерами, Збройними Силами, правоохоронцями, щоб потім одразу втілити все це в життя. Ми розуміємо, що за час окупації втрачено багато майна та ресурсів і треба бути готовими в будь-який час все це відновити.

Чи є у вас розуміння, як зустрінуть Україну люди на окупованих територіях?  

Є багато різної інформації. Наприклад, ми розуміємо, що багато людей з окупованих міст не змогли виїхати та зараз на них тисне окупаційна влада, є зрадники, які одразу пішли працювати на росіян, є пристосуванці, які й туди, й сюди. Але Луганщина - це територія України та що там буде в майбутньому - вирішить громада. Компетентні органи вже також готові працювати в містах та виявляти всіх, хто сприяв роботі окупантів. Ми багато чого вже розуміємо і бачимо. Але одно можу сказати - роботи в цьому напрямі буде дуже багато.

Чи є вже плани з відновлення Луганщини? Як довго може тривати цей процес?

Ми багато про що знаємо, але перш ніж відновлювати щось, треба побачити це на власні очі. Наприклад, ми вже знаємо, що багато сучасного обладнання з лікарень росіяни вивезли, тому треба буде купувати нове, щось повертати.  Електроенергії в області майже немає, тому треба забезпечити людей генераторами, щоб провести повну електрифікацію. Засоби водопостачання, які йшли на великі міста області також знищені. Але ми зараз не розуміємо які комунікації пошкоджені та в якому вони стані. Тому, звичайно ж, це все займе не один день. Але вже є план, що потрібно в першу чергу, зараз його вже з Мінреінтеграції погоджуємо. Коли я прийшов, одразу поставив завдання місцевим громадам й військовим адміністраціям: вироблення покрокового плану.

Чи обговорювали ви якісь програми для того, щоб зробити область привабливою для повернення людей та підприємств?  

Звичайно ж роботу в цьому напряму проводиться. Наприклад, нещодавно поспілкувалися з аграріями, які мають велике бажання повернутись, проводимо зустрічі з дорожниками, обговорюємо відновлення інфраструктурних об’єктів. Але все це треба буде вирішувати на державному рівні, тому що розуміємо що бюджет області, де зараз тривають активні бойові дії, всього не витримає.

Чи передбачені якісь програми для тих, хто повернеться? Наприклад, забезпечення тимчасовим або постійним житлом тощо?

На прикладі Херсона ми побачили, що коли ворог тікає з крупного населеного пункту, він мінує все, намагається все знищити. Багато об’єктів будуть заміновані, в уламках, у снарядах, що не розірвалися. Тому треба буде дивитись на те, якою буде територія. Ми чітко розуміємо, що найперше треба провести розмінування й одразу розпочинати постачання води, світла.

На Луганщині під окупацією вже виросло ціле покоління, яке не знає правду про те, що відбувалося насправді. Які шляхи для реінтеграції  цих людей в українське суспільство планується і як бути з тими хто активно підтримував Росію?

Як бути з тими, хто активно підтримує Росію - це питання більше до правоохоронців, тому що саме вони будуть розслідувати та виявляти хто і як співпрацював з агресором. Що стосується покоління, яке виросло під окупацією, тут треба буде проводити багато роботи. Вже є напрацювання з ефірного забезпечення українського мовлення і повернення якісної української освіти, потрібно буде багато роботи психологів, соціологів. Треба буде людям повноцінно показувати, як та що відбувалось насправді, тому багато людей зміняться. Ми будемо тримати на контролі цей регіон, але вважаю, що проблем з цим не буде.