• Головна
  • Госсекретарь США заявил, что Донбассу должен быть предоставлен особый статус
Аналитика
08:40, 6 листопада 2015 р.

Госсекретарь США заявил, что Донбассу должен быть предоставлен особый статус

Аналитика

Последняя надежда Вашингтона – что на объявленных после этого в «народных республиках» местных выборах победит «Оппозиционный блок», а с его лидерами удастся договориться. О причинах и последствиях заявления Джона Керри размышляет журналист Павел Дольман

Держсекретар США Джон Керрі, завершивши візит в Середню Азію і скуштувавши бешбармак, думками знову повернувся на Україну. Його слова про те, що особливий статус для Донбасу повинен бути наданий, гострої шлункової колькою повинні були відгукнутися в серцях українських «свідомих».

Деякі громадяни країни пасажів глави американської дипломатії не помітили, оскільки ні «Українська правда», «5 канал» про них не повідомили, і значить, нічого такого безпосередній начальник посла Джеффрі Пайетта не сказав.

Поки ж, через дев'ять місяців після підписання, єдиний відчутний, але від того не менш цінний результат Мінська-2 – припинення активних бойових дій і не бутафорський відведення важких озброєнь.

Хоча і цього виявилося достатньо, щоб процес відмирання української державності пустився навскач, оскільки перемир'я діє на національну ідею, як сонячний ультрафіолет на золотисто-блакитний стафілокок.

Місцеві вибори, підсумки яких офіційно поки не підбиті, ясно показали кордону «децентралізації» і майбутнього розколу території; президент Порошенко вчепився в горлянку дніпропетровським рейдерам, не до кінця усвідомлюючи наслідки; в урядовому кварталі знову виросли намети з політично активними волоцюгами, на яких за традицією індиферентно стара дивиться міліція і нова поліція; втрати ЗСУ значно збільшилися за рахунок алкоголю; Нафтогаз почав відбір газу зі сховищ, і без того не повних; до вульгарній палаццо чинного президента проривається «автомайдан» на чолі з пасіонарними депутатами від коаліції.

І навіть українські волонтери, ці святі люди, чесно зізнаються перед десятками тисяч своїх прихильників і передплатників, що водоспади грошей на національну ідею, що надсилаються в кращі дні населенням, виродилися до самотніх крапель.

Вся стрічка новин тієї ж «Української правди» – це хроніка деградації і схлопування міфу про дивовижний світоустрій без совків. І вже можна припустити порядку найближчих місяців і тижнів: бої у Верховній раді навколо особливого статусу для Донбасу і виборчого закону для нього ж з наступним розпадом коаліції і новими парламентськими виборами; повернення тримільярдного кредиту Росії та пов'язані з цим можливі сюрпризи з російської сторони, начебто прийняття неминучих газових платежів в рахунок повернення суверенного боргу; новий генеральний прокурор, який напевно виявиться не краще старого; посилення відцентрових тенденцій на заході країни, куди перебазується батальйон «Айдар».

Двозначну інфляцію з тенденцією до тризначної, холодні і лопнули труби, глибокодумні заяви київського мера і брезгливые подачки від МВФ можна додавати за смаком.

І не варто чекати третього майдану – люди будуть зайняті питаннями виживання та енергозбереження шляхом створення стратегічного запасу дров і вовняних шкарпеток.

Якщо ж серйозно, то у словах Джона Керрі, з якого все і почалося, є утилітарне початок, яке в перекладі з англійської звучить гранично ясно: перемога Опозиційного блоку на місцевих виборах у дореволюційних кордонах «Новоросії» – зайвий туз в рукаві Вашингтона і останній шанс звести українську парію хоча б внічию.

Сергій Льовочкін, натиснув на спусковий гачок «революції гідності», знову манівцями наближається до виконавчої влади в Києві, а колишні регіонали, які вийшли з шинелей Ахметова і Фірташа, можуть погасити не тільки націоналістів у Верховній раді і відновити худо-бідно керованість на підмандатної території (менеджерські таланти у них залишилися), але, при бажанні і фінансуванні, зможуть нейтралізувати «республіки» Донбасу, якщо їм буде надано право брати участь там в майбутніх виборах «згідно з українським законодавством».

Ці теоретичні посили не позбавлені логіки, незважаючи на слабкі місця, головне з яких – повне неприйняття, яке мают Донецьк і Луганськ до соратників Януковича. У виправлення і початок нового життя цих персонажів не віриться зовсім, і тому чітке розуміння сутності Оппоблока може згодом спонукати Джона Керрі або його послідовника до куди більш радикальним і образливих для українців заяв.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Госсекретарь США заявил, что Донбассу должен быть предоставлен особый статус

 

Последняя надежда Вашингтона – что на объявленных после этого в «народных республиках» местных выборах победит «Оппозиционный блок», а с его лидерами удастся договориться.  О причинах и последствиях заявления Джона Керри размышляет журналист Павел Дольман

 

Держсекретар США Джон Керрі, завершивши візит в Середню Азію і скуштувавши бешбармак, думками знову повернувся на Україну. Його слова про те, що особливий статус для Донбасу повинен бути наданий, гострої шлункової колькою повинні були відгукнутися в серцях українських «свідомих».

Деякі громадяни країни пасажів глави американської дипломатії не помітили, оскільки ні «Українська правда», «5 канал» про них не повідомили, і значить, нічого такого безпосередній начальник посла Джеффрі Пайетта не сказав.

 

Поки ж, через дев'ять місяців після підписання, єдиний відчутний, але від того не менш цінний результат Мінська-2 – припинення активних бойових дій і не бутафорський відведення важких озброєнь.

Хоча і цього виявилося достатньо, щоб процес відмирання української державності пустився навскач, оскільки перемир'я діє на національну ідею, як сонячний ультрафіолет на золотисто-блакитний стафілокок.

Місцеві вибори, підсумки яких офіційно поки не підбиті, ясно показали кордону «децентралізації» і майбутнього розколу території; президент Порошенко вчепився в горлянку дніпропетровським рейдерам, не до кінця усвідомлюючи наслідки; в урядовому кварталі знову виросли намети з політично активними волоцюгами, на яких за традицією індиферентно стара дивиться міліція і нова поліція; втрати ЗСУ значно збільшилися за рахунок алкоголю; Нафтогаз почав відбір газу зі сховищ, і без того не повних; до вульгарній палаццо чинного президента проривається «автомайдан» на чолі з пасіонарними депутатами від коаліції.

І навіть українські волонтери, ці святі люди, чесно зізнаються перед десятками тисяч своїх прихильників і передплатників, що водоспади грошей на національну ідею, що надсилаються в кращі дні населенням, виродилися до самотніх крапель.

Вся стрічка новин тієї ж «Української правди» – це хроніка деградації і схлопування міфу про дивовижний світоустрій без совків. І вже можна припустити порядку найближчих місяців і тижнів: бої у Верховній раді навколо особливого статусу для Донбасу і виборчого закону для нього ж з наступним розпадом коаліції і новими парламентськими виборами; повернення тримільярдного кредиту Росії та пов'язані з цим можливі сюрпризи з російської сторони, начебто прийняття неминучих газових платежів в рахунок повернення суверенного боргу; новий генеральний прокурор, який напевно виявиться не краще старого; посилення відцентрових тенденцій на заході країни, куди перебазується батальйон «Айдар».

Двозначну інфляцію з тенденцією до тризначної, холодні і лопнули труби, глибокодумні заяви київського мера і брезгливые подачки від МВФ можна додавати за смаком.

І не варто чекати третього майдану – люди будуть зайняті питаннями виживання та енергозбереження шляхом створення стратегічного запасу дров і вовняних шкарпеток.

Якщо ж серйозно, то у словах Джона Керрі, з якого все і почалося, є утилітарне початок, яке в перекладі з англійської звучить гранично ясно: перемога Опозиційного блоку на місцевих виборах у дореволюційних кордонах «Новоросії» – зайвий туз в рукаві Вашингтона і останній шанс звести українську парію хоча б внічию.

 

Сергій Льовочкін, натиснув на спусковий гачок «революції гідності», знову манівцями наближається до виконавчої влади в Києві, а колишні регіонали, які вийшли з шинелей Ахметова і Фірташа, можуть погасити не тільки націоналістів у Верховній раді і відновити худо-бідно керованість на підмандатної території (менеджерські таланти у них залишилися), але, при бажанні і фінансуванні, зможуть нейтралізувати «республіки» Донбасу, якщо їм буде надано право брати участь там в майбутніх виборах «згідно з українським законодавством».

Ці теоретичні посили не позбавлені логіки, незважаючи на слабкі місця, головне з яких – повне неприйняття, випробовуване Донецьк і Луганськ до соратників Януковича. У виправлення і початок нового життя цих персонажів не віриться зовсім, і тому чітке розуміння сутності Оппоблока може згодом спонукати Джона Керрі або його послідовника до куди більш радикальним і образливих для «свідомих» українців заяв.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#керри
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити
live comments feed...