Що потрібно знати про тривожні розлади

До психологів, які приймають онлайн через портал Rozmova, все частіше стали звертатись клієнти з ознаками тривожних розладів. З одного боку, це пов’язано з війною в Україні, з іншого ж – через повсякденні проблеми. Подібне явище спостерігається у багатьох країнах останніми роками. Приємна новина полягає в тому, що проблема вирішується, головне – знайти в собі сили звернутись по допомогу.

Якщо ж ігнорувати тривожні розлади, то наслідки можуть бути доволі негативні. Зокрема приходять панічні атаки, психічні захворювання, соціофобія, психосоматика. Останній наслідок найбільш складний, бо людина може роками лікуватись від хронічних хвороб, а в результаті виявляється, що причиною захворювання був саме тривожний розлад. Тому потрібно вчасно пройти тестування і, при необхідності, психотерапію.

Які чинники впливають на появу тривожності

Причини появи тривожних розладів на даний час важко назвати. Вони ще не до кінця вивчені, адже ми маємо справу з психікою людини – надто тонкою матерією. Втім відзначаються кілька характерних факторів, які можуть викликати проблему:

·Регулярні стресові ситуації;

·Сильні емоційні потрясіння;

·Перенесення психологічної травми;

·Приймання деяких лікарських засобів, в яких серед побічних ефектів вказані в тому числі й посилення тривожності;

·Вживання наркотичних засобів;

·Деякі захворювання, особливо з невтішними прогнозами.

В той же час, перелічені чинники не є обов’язковою умовою виникнення тривожного розладу. Іноді захворювання може з’явитись і без видимої причини. Але при вживанні наркотичних засобів або безконтрольного прийому певних ліків ризик значно зростає.

Види тривожних розладів

На сьогоднішній день виокремлюють декілька видів тривожних розладів. А саме:

·Синдром загальної тривожності;

·Соціофобія;

·Посттравматичний стресовий розлад;

·Власне тривожний розлад;

·Синдром нав’язливих станів;

·Різні специфічні фобії.

Вони всі мають свої характерні ознаки, але їх поєднує один головний симптом – відчуття безпідставного жаху.

Та якщо виявити чи хоча б запідозрити в себе той чи інший прояв тривожності ще можна самостійно, то визначити, який саме це розлад, здатен лише фахівець. І діагностика, як правило, передбачає використання відразу декількох інструментів. Навпаки, самодіагностика може посилити проблему, наприклад, при хибному діагнозі або неправильному лікуванні. Відповідно, краще прийти на консультацію, ніж користуватись порадами з інтернет-форумів чи соціальних мереж. Навіть, якщо там дають поради професійні психологи, бо поки людина не стала клієнтом, фахівець не несе за неї жодної відповідальності.

Діагностика

Першим інструментом психодіагностики є бесіда. Достатньо поговорити з людиною, і можна дізнатись багато цікавого, в тому числі симптоми, з допомогою яких вдається зробити важливі висновки. Під час бесіди психолог уважно спостерігає за клієнтом, адже тривожні розлади можуть проявлятись у міміці, рухах, погляді, інтонаціях голосу тощо. Завдяки цьому вимальовується певна клінічна картина.

Далі спеціаліст зазвичай проводить тестування. Найбільш поширеними тестами по виявленню даного розладу вважаються:

·Опитувальник Бека;

·Тест на рівень особистої та реактивної тривожності;

·Тест Цунга на визначення тривоги та депресії;

·Госпітальна шкала тривоги та депресії.

Який саме вид тестування вибере психолог – залежить від конкретної ситуації. Але кожен з перелічених інструментів розроблявся довгий час, пройшов відповідну перевірку і використовується у більшості країн. Додатково спеціаліст може направити до невролога аби виключити неврологічні порушення.